В Україні є люди, які називають себе козаками.
Хтось з них має козацьке коріння, хтось – ні. Вони об’єднуються в козацькі громадські організації. Є, звісно, серед них такі, що займаються не дуже корисними справами. Деякі дискредитують саме поняття козацтва. Але гідних та корисних організацій також дуже багато. Як правило, вони не мають підтримки держави та спонсорів, вони на 99 відсотків не враховуються у статистиці військово-патріотичного виховання.

Коли активісти місцевих козацьких організацій звертаються до нас з питанням «що робити?», ми радимо їм, перш за все, створити групу з двох-трьох активістів, бажано, але не обов’язково, військовослужбовців запасу. Розклеїти листівки з закликом для дітей приходити до козацьких військово-патріотичних гуртків. І займатися з цими дітьми. Для початку – водити їх у походи вихідного дня. Одягти для початку у найпростішу форму. Присвоїти первинні козацькі звання. Надалі – шукати приміщення для регулярних занять. Десь такі приміщення надає адміністрація (переважно у «глибинці»), десь – православні приходи, десь – заклади позашкільної освіти. З часом такі козацькі військово-патріотичні групи виростають у кадетські класи.

Колись кадетські училища в усіх європейський країнах готували з юнаків майбутніх офіцерів. Потім, внаслідок буремних змін, вітчизняні учні військових закладів стали називатися спочатку суворовцями, зараз – військовими ліцеїстами. Слово «кадет» переняли собі саме громадські військово-патріотичні структури.

Кадетський рух сьогодні – це мережа саме таких груп. Наприклад, один з таких козацьких кадетських класів створений саме на базі київського ЦВПСВМ «Десантник», де школярі ввечері, після занять у школах, займаються саме тими напрямками, які забезпечують виховання воїна, відповідальної людини, захисника, благородної людини.

Це – стройова підготовка, заняття з тактики, фізична підготовка, військова історія, бальні танці, християнська етика, походи та збори. Подібні козацькі кадетські класи вже працюють або створюються в інших областях та містах нашої держави.

 Козацтво – це романтика. Романтика необхідна для виховання патріота. Це і відзнаки, і форма, і звання, і прапори, і пісні.

Займаючись цією роботою, єднаючи реальні козацькі організації, ми стикнулися з тим, що дитячо-молодіжні козацькі табори, козацькі вишколи та заняття проходять у більшості областей України, іх проводять багато козацьких організацій, але на жаль, ця робота не скоординована.
Ми маємо мрію – скоординувати цей рух.

З цією метою, спільно з низкою козацьких організації різних рівнів та з Синодальним відділом Української Православної Церкви у справах пастирської опіки козацтва Україні ми добилися у серпні цього року створення постановою Кабінету Міністру України Координаційної ради з питань розвитку козацтва в Україні при Кабінеті Міністрів. Згідно Положення, Раду очолює Міністр оборони України. На жаль, козацька патріотична робота поки не вважається пріоритетним напрямом на рівні міністерств, хоч наші ідеї отримали схвалення Міністрів Оборони та Освіти.

Зараз ми повинні зробити все, щоб систематизувати патріотичну роботу, залучити до нею більшість козацьких організації України різних напрямків та звернути на неї увагу влади. Важливо зняти надмірну ідеологізацію та політизацію, яка, на жаль, багато у чому розділяє наше суспільство і досі заважала знайти загальну для всіх громадян платформу для ідеології патріотичного виховання.
Впевнений, що якщо робота козацьких організацій, військових та освітян буде скоординована, патріотичне виховання в Україні підніметься на якісно новий рівень.